| |
Приватизація земельних ділянок користувачами цих ділянок
Громадянин,який зацікавлений у приватизації земельної ділянки,що знаходиться у його користуванні,має подати заяву до відповідної районної,Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської,селищної,міської ради за місцем знаходження ділянки. Заява громадянина про приватизацію земельної ділянки повинна бути розглянута відповідним органом протягом одного місяця від дати її подання. В цьому плані отримайте одну пораду. Часто в практиці виникає ситуація коли відповідний орган не витримує місячного терміну розгляду заяви про приватизацію. Як правило це відбувається у тих випадках,коли у органу влади чи самоврядування відсутні достатньо обґрунтовані підстави відмови задоволення заяви громадянина,однак наданню згоди на приватизацію заважають суб’єктивні причини. При виникненні такої ситуації громадянин вірогідно звернеться до суду. Аби довести факт подання заяви а рівно як і дату подання цієї заяви,остання повинна бути оформлена у двох примірниках або в одному примірнику та копії. Оригінал або один примірник подається до органу влади або самоврядування на копії або другому примірнику відповідальна особа повинна зробити відмітку про дату та факт прийняття цієї заяви. Здавалось би що йдеться про очевидне. Однак,як показує досвід дуже часто це ігнорується,що в подальшому може породити проблему доказування факту та дати прийняття цієї заяви. Частиною другою ст.. 118 Земельного кодексу України встановлено,що рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок мають прийматися у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів,що підтверджують розмір цих ділянок. Такими технічними матеріалами можуть бути схеми розташування земельної ділянки,план-проект розміщення будівлі,а документами – державний акт на право постійного землекористування,довідки про реєстрацію договору тимчасового або орендного землекористування,витяги із земельно-шнурових і погосподарських книг місцевих рад. Підготовка та надання технічних матеріалів і необхідних документів є обов'язком громадянина. Отже,виходячи із вищевказаної норми для розгляду питання про приватизацію земельної ділянки громадянин повинен надати документацію,що підтверджує розмір земельної ділянки. Такими документами можуть бути:- схема розташування земельної ділянки;- план – проект розміщення будівлі (якщо приватизується земельна ділянка під об’єктом нерухомості);- договір оренди або тимчасового користування земельною ділянкою;- витяги із земельно – шнурових книг та по господарчих книг,що зберігаються у місцевих радах.
У січні 2005 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю» (далі – Закон),який обмежив вартість виготовлення державних актів на право власності на землю в процесі безоплатної приватизації сумою,яка є доступною для більшості українців,- 153 гривні.
Зауважимо,що ця максимальна вартість є нижчою від тієї,яку в свій час затвердив Держкомзем України за погодженням із Мінфіном та Мінекономіки на підставі ґрунтовної дослідницької роботи та ретельних розрахунків. Землевпорядні організації не зацікавлені надавати громадянам послуги,собівартість яких є вищою за передбачений законом показник,або змушені підвищувати ціни на послуги,щодо яких Закон не встановив обмежень,або вдаватися до «примусового» надання додаткових послуг замовникам. Як видно,захист прав громадян не може відбуватися будь-якою ціною;в ринковому середовищі неринкові методи не діють або спотворюють первинну мету застосування цих методів та лише погіршують ситуацію,яку вони мали поліпшити.
Нагадаємо,що Закон був ухвалений депутатами під час бурхливих виборів Президента України 2004-2005 років. Тому відверто популістський характер цього закону є цілком зрозумілим. Незрозуміло інше:чому цей Закон діє дотепер і чому сплачувати за безоплатну приватизацію доводиться набагато більше ніж 153 гривні? За нашими даними,громадяни сплачують сьогодні від 270 до 800 гривень.
Просте,«побутове» пояснення полягає в тому,що сукупність робіт,яку доводиться виконати землевпоряднику,аби виготовити державний акт,є досить значною і має собівартість,яка перевищує 153 гривні. Чи розуміли це автори закону – народні депутати? На пленарному засіданні Верховної Ради України 20 січня 2005 року народний депутат Ткач заявив,що в 153 гривні входять «всі землевпорядні роботи по виготовленню державних актів. Всі,і в тому числі реєстрація». Чи розуміли 307 депутатів,які проголосували «за»,що саме входить у «всі землевпорядні роботи»,оцінені ними у 153 гривні?
Давайте спробуємо розібратися,що таке «всі землевпорядні роботи»,які мають відношення до виготовлення державного акту. Закон передбачає дві стандартні ситуації:
1) громадянин приватизує ділянку,якою він вже користується. В цьому випадку місцева рада дає дозвіл на приватизацію і виготовлення державного акту на підставі заяви громадянина та технічних матеріалів і документів,що підтверджують розмір ділянки (це щонайменше матеріали кадастрової зйомки,вартість здійснення якої становить 100-300 гривень,в залежності від конкретних умов);
2) громадянин приватизує ділянку,яка ще не перебуває в його користуванні. В цьому випадку місцева рада спочатку дає дозвіл на виготовлення проекту відведення,потім відповідні служби надають свої висновки щодо проекту,і лише на підставі проекту та висновків місцева рада дає дозвіл на приватизацію і виготовлення державного акту.
Вже цього достатньо,щоб зрозуміти,що обсяг землевпорядних робіт у двох випадках є досить різним,і тому запровадження єдиної ціни у 153 гривні на тлі заяви,що ця сума покриває вартість «всіх землевпорядних робіт»,є необґрунтованим.
Слід також взяти до уваги,що землевпоряднику необхідно виготовити значний обсяг документації та виконати значний обсяг робіт,аби надрукувати державний акт. Так,Закон України «Про землеустрій» визначає,що державний акт на право власності на землю складається на підставі технічної документації,а саме:
а) пояснювальна записка;
б) технічне завдання на складання документів,що посвідчують право на земельну ділянку;
в) копія заяви фізичної особи;
г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки,складений за результатами кадастрової зйомки;
ґ)рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування,у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;
е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон,зон санітарної охорони,санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;
є) кадастровий план земельної ділянки;
ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Технічна документація,зазначена в пунктах «г»,«д»,«е»,«є»,виготовляється землевпорядником при виїзді на місце розташування ділянки шляхом виконання певних землевпорядних робіт. Проблема полягає в тому,що міста і села України потерпають від нестачі картографічного матеріалу,і тому землевпорядник не може просто десь взяти необхідний йому картографічний матеріал – він або відсутній,або застарілий. Тому «в більшості випадків виконавець стикається з необхідністю проведення топографічних зйомок. Найбільш поширений спосіб - тахеометрична зйомка… Вартість даного виду робіт … ґрунтується на довжині теодолітних ходів. При цьому … кількість ходів не більше 120 м. Це означає,що в межах 120 метрової зони повинен знаходитися пункт державної геодезичної мережі,а цього практично не буває. І це тільки з урахуванням побудови висячого ходу,що в випадку міської забудови і осідання земної поверхні на території населених пунктів недопустимо для отримання необхідної точності. Як правило,теодолітний хід прокладається від декілька сотень метрів до декілька кілометрів при підготовці документів на земельні частки (паї)». Якщо ж для здійснення цих робіт застосовуються сучасні супутникові технології (GPS),перевага яких полягає у простоті застосування,швидкості і точності,то їх вартість істотно зростає. Так,визначення координат лише однієї точки на земній поверхні коштує 170 гривень за розцінками Головної служби геодезії і картографії.
Попри те,що автори Закону стверджували у сесійній залі,що у 153 гривні входить «все» і в тому числі державна реєстрація,Держкомзем пояснює,що «на думку Комітету,до складу [передбачених Законом] землевпорядних робіт не включені також послуги за: - державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку;
-транспортування до об'єкта роботи і у зворотньому напрямку спеціального обладнання та інструментів;
- вартість отримання координат вихідних державної геодезичної мережі;
- витрати на проведення необов'язкової державної експертизи.»
Таким чином,головне земельне відомство країни визнає,що 153 гривні не можуть покрити всіх витрат на виготовлення державного акту. В кожному випадку необхідний індивідуальній підхід,додає установа. Неможливо не запитати,чому така позиція Держкомзему не знайшла свого відтворення у його ж таки наказах,зазначених вище ? |
